Мета курсу – формування у студентів знань у галузі керування раціональний використовуванням природних копалин та охорони навколишнього середовища, соціально-економічних аспектів природокористування та природоохоронного законодавства, а також економічно-екологічного світогляду.
Предмет курсу – взаємовідносини господарського характеру між соціумом та природним середовищем, раціоналізація шляхів використання природних ресурсів.
Завдання курсу – отримання студентами знань та навичок, необхідних у практичній діяльності економістів при проведенні економічного обґрунтування природоохоронних заходів та варіантів пов’язаних з раціональним використанням природних копалин та охорони навколишнього середовища.
Об’єктом вивчення є :
– економічні аспекти взаємодії суспільства і природи;
– протирічча між потребами соціально-економічного розвитку і можливостями екосистем;
– спроможність ринкової системи забезпечити ефективне розміщення ресурсів довкілля;
– економічна цінність компонентів довкілля;
– важелі для коригування неефективності ринку при використанні екологічних благ;
– методологія і методика економічного обґрунтування оптимальних напрямів соціально-економічного розвитку з врахуванням екологічних обмежень;
– шляхи підвищення еколого-економічної ефективності народного господарства.
Міждисциплінарні зв’язки. Економіка природокористування тісно пов’язана з:
– циклом економічних дисциплін;
– екологічними науками;
– еколого-економічними науками (менеджмент навколишнього природного середовища, екологічне підприємництво);
– екологічним та природоресурсовим, господарським, фінансовим, аграрним, міжнародним правом.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:
– основні проблеми раціонального природокористування у сучасних умовах;
– перспективні напрямки розвитку суспільного виробництва з урахуванням стану якості навколишнього середовища;
– напрямки комплексного використання природних копалин, другорядних ресурсів;
– методи економічно обґрунтованого планування капітальних вкладів, пов’язаних з охороною навколишнього середовища та визначення соціально – економічної ефективності екологічних затрат;
– питання екологізаціі виробничих сил в умовах переходу до ринкових відносин.
Студенти повинні вміти:
– давати еколого-економічну оцінку виробництва, будування та технологічного переозброєння підприємств;
– орієнтуватись у фінансово-кредитному механізмі охорони та раціонального використання матеріально-сировинних копалин;
– аналізувати економічні фактори при формуванні, регіонального госпрозрахунку та при розподілі доходів по результатам господарської діяльності підприємств різних форм власності;
– визначати економічну ефективність екологічних затрат.