ТЕМА 13 |
ОРГАНІЗАЦІЯ
ПТАХІВНИЦТВА |
ПИТАННЯ ДЛЯ
ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ
1. Організація
відтворення стада птиці.
2.
Способи утримання птиці.
3.
Організація виробництва яєць.
4.
Організація виробництва м’яса птиці.
Ключові
терміни |
•
Птахівництво
•
виробництво
яєць •
виробництво
м’яса
птиці |
1.Організація
відтворення стада птиці.
Птахівництво
–одна з найбільш механізованих й автоматизованих підгалузей сільського
господарства, її продукція найпридатніша для поліпшення якості харчування людей.
Воно має ряд переваг порівняно з іншими продуктами тваринництва, а саме:
скороспілість, нижчу у 2–5 разів порівняно з м’ясом свиней і великої рогатої
худоби енергоємність, швидше обертання грошових коштів від реалізації
тощо.
Птахівництво –
це галузь, яка включає розведення курей, індиків, качок, гусей та інших видів
птиці. Птахівничі господарства і ферми поділяються на такі напрямки: яєчний,
м’ясний, яєчно-м’ясний і племінний.
Розміщення
птахівництва залежить від можливостей кормової бази та ринків реалізації
продукції.
Для
організації відтворення стада слід обґрунтувати тривалість використання
маточного й промислового стада, способи його комплектування, впровадити заходи
щодо максимального збереження молодняку, підвищити рівень племінної роботи та
ін.
Темпи
відтворення визначаються,
перш за все, структурою стада і безпосередньо залежать від способу утримання і
термінів використання птиці.
Кури починають нестись у вці 5 місяців, качки- 8, індички і гуски -9-10. За рік
одна курка дає 180-250 яєць, качка- 80-120, індичка -100-110, гуска -
40-60.
Структура
поголів'я птиці в
господарствах істотно розрізняється залежно від галузевого спрямування їх
спеціалізації. Так,
при спеціалізації на виробництві яєць в стаді переважають кури-несучки, а при
м'ясному напрямку - молодняк птиці.
У
промисловому птахівництві необхідно забезпечити рівномірне протягом року
виробництво яєць як для інкубації, так і харчових, чого досягають завдяки
багаторазовому комплектуванню стада дорослої птиці. При замкнутому виробничому
циклі на птахофабриках утримують батьківське стадо й вирощують ремонтний
молодняк, який у віці 140-150 днів переводять в основне стадо. Деякі
птахофабрики закуповують ремонтний молодняк на підприємствах-репродукторах або
добових курчат на інкубаторно-птахівницьких станціях, яких потім вирощують.
Комплектуючи основне стадо, враховують тривалість використання птиці. Так, у
промисловому птахівництві яєчного напрямку в тому віці: бройлерів – 55-65 днів,
каченят – 45-55, гусенят – 65-70,
індиченят – 120 днів.
При
організації відтворення стада у племінному птахівництві треба виходити з того,
що курей, качок та індиків доцільно використовувати 2-3 роки, гусок 5-6, гусаків
– 4-5 років. Навантаження на одного самця повинне бути таким: курей та
індичок –10-11, качок – 7-8, гусок
– 4-5. Якщо впроваджене штучне осіменіння, то ці норми доцільно збільшити у 8-10
разів.
Відтворення
стада птиці починають з інкубації яєць. Показники роботи інкубатоторію є
кулькість проінкубованих яєць і відсоток виходу добового молодняку. Вихід
добового молодняку може ставити 75-90%. Інтенсивність відтворення стада на
птахофабриках яйцевого напрямку характеризується коефіцієнтом обороту, який
визначається співвідношенням поголів’я молодок, переведених за рік у доросле
стадо, до середньорічного поголів’я несучок.
Значно
впливає на відтворення стада організація племінной роботи. Підприємства
комплектують його кросами гібридної птиці несучих і мясних порід, які
характеризуються високою плодючістю, скоростиглістю і
життєздатнісю.
2.Способи
утримання птиці.
На
птахофабриках і фермах птахівничих господарств залежно від природних та
економічних умов застосовують різні способи утримання поголів’я: кліткове,
підлогове (на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі), вигульне, вольєрне
або комбіноване.
Кліткове
утримання
практикується на птахофабриках і в спеціалізованих господарствах, які виробляють
харчові яйця при вирощуванні ремонтного молодняку, бройлерів і відгодівлі
молодняку. Поголів’я
розміщують в одноярусних чи багатоярусних клітках.
При підлоговому утриманні птиця знаходиться
в широкогабаритних пташниках без вигулів або з ними. Цей спосіб застосовують для
промислового стада курей на невеликих птахофабриках, в спеціалізованих
господарствах і на товарних фермах. Птиця утримується на незмінюваній підстилці
або на сітчастій чи планчастій підлозі.
Вигульне утримання застосовується переважно в
племінних птахівничих господарствах, на птахофабриках, для маточного поголів’я
птахівничих господарств і племінних фермах господарств. Птиця на вигулі
знаходиться в постійному русі на свіжому повітрі і під дією сонячних променів,
що позитивно впливає на її здоров’я, підвищує інкубаційні якості яєць і
збереження курчат при їх вирощуванні.
Вольєрне
утримання використовують в районах з м’яким
кліматом. При цьому способі птиця знаходиться в будівлях легкого типу без
фасадної стіни, суміщеної з вольєром – невеликим майданчиком, огородженим сіткою
із сітчастою або планчастою підлогою. Для захисту птиці можна опускати
поліетиленову плівку, яка розміщена під дахом по довжині
будівлі.
Комбіноване
утримання застосовується для молодняку в
птахівничих господарствах і на крупних товарних фермах, де курчат до 60 днів
утримують в клітках, а пізніше в табірних умовах.
3.Організація
виробництва яєць.
За
технологічним процесом птахівничі господарства яєчного напрямку поділяються на:
з повним, закінченим (замкнутим) виробничим циклом; з неповним циклом і
спеціалізовані на окремих виробничих процесах.
Птахофабрики яєчного напрямку
здебільшого мають закінчений цикл виробництва.
Неповний цикл виробництва характерний
для птахофабрик невеликих розмірів, деяких птахівничих господарств і основної
маси ферм господарств. Вони не мають батьківського стада, не займаються
інкубацією яєць, забоєм і переробкою птиці.
При яєчному напрямку із закінченим
виробничим циклом в птахівничому господарстві створюються цехи: промислового
стада курей-несучок, батьківських форм, інкубації, вирощування молодняку до
60-денного віку, ремонтного молодняку до 150-денного віку, відгодівлі,
кормоприготування, сортування і упаковування яєць, бойневої переробки птиці з
холодильником, утилізації відходів.
Цех
промислового стада курей-несучок є основним. Його
продукція – товарні яйця. Утримання курей тут кліткове, але в ряді випадків
застосовують і підлогове. Пташники і окремі зали цеху промислового стада
комплектують одночасно одновіковими партіями поголів’я. Тут кури утримуються в
клітках, які з’єднані в одноярусні або багатоярусні батареї.
Цех
батьківського стада наявний тільки на тих птахофабриках,
де проводиться інкубація яєць і вирощування ремонтних молодок. Основна продукція
цеху – інкубаційні яйця. В цеху курей утримують в широкогабаритних пташниках на
глибокій незмінюваній підстилці, випускаючи їх на вигули.
Цех
інкубації призначений для виводу курчат. При
цілорічному комплектуванні промислового стада інкубацію
проводять постійно за мінусом одного місяця для проведення профілактики.
Виведених курчат передають в добовому віці у цех вирощування молодняку до
60-денного віку або в цех утилізації відходів (півників). Залишки курчат
продають іншим господарствам.
Цех
вирощування молодняку до 60-денного віку одержує одноденних курчат з
інкубаторного цеху свого господарства або від місцевої інкубаторно-птахівничої
станції. Молодняк, призначений для ремонту стад батьківських форм і
промислового, вирощують окремо. Молодняк утримують в клітках. В 60-денно-му віці
когутиків передають в цех відгодівлі, а курочок – в цех вирощування ремонтного
молодняку.
В цеху вирощування
ремонтного молодняку утримується поголів’я у віці 61-150
днів в клітках або на підлозі на глибокій підстилці. Молодняк, який досягне
150-денного віку, передається в цех промислового стада або батьківських
форм.
4.Організація
виробництва м’яса птиці.
Організація
вирощування бройлерів.
Бройлер – це
м’ясне курча 60-70-денного віку живою масою 1,2-1,8 кг. Вирощування бройлерів
досить ефективне тому, що забезпечує високу якість м’яса, скороспілість птиці,
низькі витрати кормів, високий рівень механізації і автоматизації виробництва,
швидку оборотність оборотних фондів, окупність капітальних вкладень і високий
рівень рентабельності.
Птахівничі підприємства з вирощування
бройлерів із замкнутим циклом виробництва мають такі цехи: батьківського стада,
інкубації, вирощування бройлерів, вирощування ремонтного молодняку, забою і
обробки тушок, утилізації відходів.
Основним є цех вирощування
бройлерів, в якому застосовують інтенсивну систему вирощування
великих партій птиці безперервно протягом року у пташниках з високим рівнем
механізації і автоматизації виробничих процесів. Бройлерів вирощують у
широкогабаритних пташниках на глибокій підстилці при щільності посадки курчат
12-14 голів на 1 м2 підлоги. При клітковому утриманні щільність
посадки курчат складає 10-13 голів у клітці. Пташник заповнюють добовими
курчатами за 1-2 дні.
Вирощування качок на
м’ясо. Каченят вирощують крім птахофабрик,
спеціалізовані підприємства, а також ферми інших господарств усіх форм
власності. У складі підприємств з виробництва м’яса качок виділяють такі цехи:
батьківського стада, інкубації, вирощування м’ясних каченят, ремонтного
молодняку, забою і переробки, утилізації відходів, допоміжні
цехи.
Батьківське стадо качок утримують 4-6
місяців і використовують тільки перший цикл несучості, тому що в подальшому їх
несучість значно знижується.
При вирощуванні каченят виділяють три
періоди. У перші 10 днів їх утримують в клітках за високої температури у
приміщенні. Наступні 20 днів каченят утримують на глибокій підстилці. При
досягненні 30-денного віку каченят переводять у відгодівельники, а через місяць
забивають на м’ясо. Качок забивають на м’ясо у віці 60-65 днів, живою масою
2,0-2,5 кг до початку линьки.
При вирощуванні качок у водоймищах,
птицю протягом дня утримують на них, а на ніч заганяють у пташники. На березі
водоймища обладнують навіси для захисту каченят від сонця. При утриманні качок
на хороших водоймищах потреба птиці в кормах значно знижується, їх годують
тільки вранці та ввечері.
Вирощування індиків на
м’ясо. У підприємствах з повним циклом
виробництва виділяють такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування
індиченят до 20-денного віку, до 120-де-нного віку, ремонтного молодняку, забою
і переробки, утилізації відходів, допоміжні цехи.
У цеху батьківського стада індиків
утримують на підлозі з глибокою підстилкою. Поголів’я батьківського стада
залежить від потреби в інкубаційних яйцях, яйценосності птиці і від інших
факторів. Індички інтенсивно несуться 4-5 місяців з піком на другий місяць
яйценосності.
У цеху вирощування індиченят до
20-денного віку їх утримують у клітках по 12-15 голів.
Індиків вирощують різними способами
залежно від пори року та інших умов: узимку в приміщеннях без вигулів, улітку –
у таборах на пасовищі, а також комбіновано – індичата до 20-денного віку в
клітках, а потім – на підлозі з глибокою підстилкою.
Молодняк індиків вирощують до
4-місячного віку і реалізують масою 4-5 кг, у віці 6-7 місяців жива маса сягає
9-12 кг.
Вирощування гусей на
м’ясо. Важливою особливістю даного виду
птиці є те, що гуси використовують як основний вид корму у літньо-осінній період
зелену масу лук і пасовищ, а також стерню зернових культур, що позитивно впливає
на зниження собівартості продукції. Вода для гусей необхідна для купання і
активного моціону.
Батьківське стадо гусей розміщують у
секціях пташників по 25 голів, або 1,5 голови на 1 м2 підлоги. Біля
пташника обладнують вигули з розрахунку 15-20 м2 на одну голову. У
приміщенні птиця утримується на глибокій підстилці. Гуси починають нестись у
віці 9-10 місяців. Гусей утримують 3-4 роки, а яйця для інкубації використовують
з весняно-літньої і осінньо-зимової яйцекладки.
Товарний молодняк вирощують з
добового до 60-денного віку на підстилці або до 20 днів в клітках, а потім у
приміщенні на глибокій підстилці чи сітчастій підлозі. В теплу погоду гусенят
5-6- денного віку випускають на вигул, який обладнують канавою з водою для
купання шириною до 1 м, глибиною 25-30 см.
Улітку для вирощування молодняку
іноді облаштовують від годівельні майданчики, де встановлюють годівниці для
вологих мішанок і зелених кормів або автогодівниці для сухих кормів При
пасовищному утриманні з гусей формують гурти по 250- 500 голів на 1 га. Пасуть
гусей уранці і увечері, удень гуси перебувають на воді або в чагарниках, вночі –
у зимових або пересувних літніх приміщеннях. Гусенят вирощують до 60-70-денного
віку і реалізують живою масою 4-5 кг.
ПИТАННЯ ДЛЯ
РОЗДУМУ ТА ПОВТОРЕННЯ |
1.
Як організують
відтворення стада птиці?
2.
Які
застосовуються способи утримання птиці?
3.
Як
здійснюється виробництво яєць на птахофабриках?
4.
Як
здійснюється промислове виробництво м’яса
птиці?