ТЕМА 11


 

ОРГАНІЗАЦІЯ СКОТАРСТВА

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Організація відтворення стада ВРХ та структура стада

2.Організаційно-економічні вимоги до способів і систем утримання великої рогатої худоби.

3.Годівля великої рогатої худоби, доїння корів і первинна обробка молока.

4.Організація дорощування і відгодівлі великої рогатої худоби.

                                                   

Ключові терміни

•  відтворення стада

•  оборот стада

•  структура стада

•  первинна обробка молока

•  вирощування  і відгодівля молодняку

•  дорощування і відгодівля ВРХ

 

1. Організація відтворення стада ВРХ та структура стада

 

Скотарство, в умовах України, є найбільш значимою галуззю тваринництва. Основними видами продукції скотарства є молоко, яловичина та телятина, шкіра та інші побічні продукти. Галузь забезпечує основну частку білку в раціоні харчування людини. Залежно від наявного ресурсного потенціалу, обсягів реалізації  продукції, сільськогосподарські формування можуть бути різних виробничих типів. Більшість із тих, що мають розвинене скотарство мають молочно-м’ясний або м’ясо-молочний напрямок.

В даний час молочне скотарство успішно розвивається на підприємствах як і мають достатній рівень ресурсного забезпечення. Поряд з  цим відбулось переміщення значної частки виробництва молока із  сільськогосподарських підприємств у особисті селянські господарства. Через  це виникли регіональні проблеми якості молока, продуктів його переробки, розширення сировинних зон його постачання молокопереробним заводам, зростання витрат на транспортування. Знизилась конкурентоспроможність  продукції молокозаводів на внутрішніх і зовнішніх ринках.

При раціональній організації тваринництва важливе значення має правильне відтворення стада. Відтворення стада – це регулярна заміна вибулих тварин молодшими і більш продуктивними.Розрізняють просте, розширене і звужене відтворення стада.

Якщо заміну тварин проводять такою самою кількістю тварин, то таке відтворення називають простим. При поповненні стада більшою кількістю тварин – розширеним, а коли меншою – звуженим.

Відтворення стада ВРХ грунтується на врахуванні біологічних особливостей тварин та організаційно-економічних вимог галузі. Йдеться про:

-                своєчасне парування (штучне осіменіння);

-                інтенсивне використання дорослих тварин та своєчасне їх вибракування;

-                своєчасну заміну вибракуваних тварин продуктивнішим молодняком;

-                 збереження усього приплоду;

-                підвищення плодючості;

-                раціональне вирощування ремонтного молодняку;

-                належну племінну роботу на підприємстві, спрямовану на поліпшення якості стада, тощо.

 Процес відтворення має забезпечувати необхідну кількість поголів'я, його структуру і продуктивність відповідно до обсягу  виробництва продукції на перспективу та спеціалізації галузі, поліпшення  племінних якостей тварин.

Типи відтворення :

Інтенсивний - коли тварини замінювали більш якісними, тобто кращими породами і племінними якостями.

Екстенсивний – якісних змін немає.

Організацію відтворення стада визначає ряд природних (біологічних) і організаційно-економічних умов. До біологічних відносяться: вік першого парування маток, період їх вагітності, циклічність охоти маток і строк її настання іх після родів, плодовитість і швидко спільність тварин, тривалість їх життя і використання. Організаційно-економічні умови – це замовлення споживачів на виробництво і реалізацію продукції, строки реалізації, передача тварин за внутрі і міжгосподарською кооперацією, ліквідація яловості маточного поголів’я і підвищення його плодовитості, своєчасне вибракування низько порідних і малопродуктивних тварин, поліпшення племінних якостей, тощо.

Відтворення стада  здійснюється двома шляхами: внаслідок вирощування власного молодняку і в результаті надходження його з інших господарств (купівля).

У процесі відтворення основного поголів'я в скотарстві важливо встановити раціональну його структуру відповідно до прийнятої спеціалізації  в галузі. Від раціонального співвідношення статевих і вікових груп тварин  залежать темпи відтворення стада, рівень виходу продукції та її собівартість.

Структура стада – це співвідношення статево-вікових груп у стаді до загальної кількості.

Вирішальний вплив на формування структури стада має виробничий напрям галузей тваринництва. Для кожного напрямку відповідає структура стада. Норматив вибракування тварин основного поголів'я залежить від  строку їх використання. При його визначенні враховують рівень продуктивності тварин, здатність до відтворення, машинного доїння, інтенсивність їх використання. Процент вибракування при цьому становить 15–25%. На практиці за звичай прагнуть подовжити термін використання  основного поголів'я і мають рацію, оскільки вирощування ремонтного  молодняку, нетелей пов'язане з великими витратами.

При вирішенні питання відтворення поголів'я основного стада  необхідно прийняти рішення щодо найбільш  раціональної системи  отримання приплоду. Залежно від місця розташування господарства у скотарстві застосовують такі дві системи одержання приплоду: 1) рівномірного розтелення корів протягом року;2) циклічну (сезонну).

Оборот стада – це рух у складі статево-вікових груп худоби протягом певного періоду (місяця, кварталу, року). Мета обороту стада – це забезпечити формування структури стада, відповідно до напряму розвитку галузі, організаційно-господарських умов аграрних формувань та біологічних особливостей окремих видів тварин.

 

2. Організаційно-економічні вимоги до способів і систем утримання

великої рогатої худоби.

 

Важливою умовою впровадження промислових методів виробництва продукції скотарства є використання прогресивних систем і способів утримання худоби. Застосовують в основному дві системи утримання: стійлову та стійлово-пасовищну.

Цілорічна стійлова система доцільна при вирощуванні та відгодівлі молодняку на м’ясо. Для корів і при вирощуванні нетелей ефективніша стійлово-пасовищна система.

Залежно від наявності і кваліфікації кадрів, забезпечення кормами і їх структури, обсягів капіталовкладень на молочних фермах і комплексах  практикують  такі способи утримання худоби: прив’язний спосіб із використанням індивідуальних або групових прив’язей, безприв’язний на глибокій незмінній підстилці та безпривязно-боксовий. 

Здебільшого застосовуютьприв'язне утримання. При цьому способі, особливо в разі нестачі кормів, здійснюють нормовану годівлю корів, навіть з індивідуальним підходом залежно від продуктивності окремих з них. Це сприяє підвищенню продуктивності тварин і продовженню терміну їх використання. Разом з тим прив'язне утримання поголів'я основного стада має суттєві недоліки, а саме:

- великі затрати праці й сумарні витрати, зумовлені збільшенням  обсягу ручної праці під час годівлі, догляду за тваринами, виконання  основного виробничого процесу - доїння (перенесення з місця на місце доїльної апаратури, догляд за обладнанням та ін.);

- зростання витрат на транспортування кормів з місця їх вирощування і заготівлі, приготування, розміщення в годівницях та ін.;

- велика щільність поголів'я у станках, яка є причиною поширення хвороб;

- обмежена рухомість тварин, що приводить до більш швидкого їх зносу, передчасної втрати продуктивності і вибракування;

-збільшення кількості підстилки, щодобове видалення гною.

При безприв’язному способі основні виробничі процеси (годівля, доїння, напування) здійснюються, як правило, в різних приміщеннях або у різних зонах одного приміщення.

Система безприв’язного способу на глибокій підстилці передбачає утримання худоби без стійл; вона має вільний доступ до грубих і соковитих кормів, складених на вигульному майданчику. Гній із приміщень та вигульних майданчиків видаляють 1-2 рази на рік. Доять корів на доїльних майданчиках або в залах. При такому утриманні худоби значно скорочуються витрати на голову, особливо затрати праці.

Залежно від способу годівлі безприв’язно-боксове утримання має такі варіанти:

1)          годівля здійснюється біля кормового столу, розміщеного в окремій зоні того ж самого приміщення;

2)          режимна годівля з годівниць, обладнаних у приміщенні перед боксами; з протилежних боків однієї годівниці годують двох тварин.

 

3. Годівля великої рогатої худоби, доїння корів і первинна обробка молока.

 

Для годівлі великої рогатої худоби у більшості господарств розробляють багатокомпонентні раціони. Роздільне згодовування тваринам  концентрованих, грубих, соковитих і зелених кормів пов'язане з  багаторазовим роздаванням їх і великими затратами праці

Для навантаження кормів у місцях їх зберігання використовують різні  навантажувачі. Механізоване роздавання кормів здійснюють мобільними і стаціонарними кормороздавачами. Ширше застосовуються мобільні роздавачі. Основна перевага їх порівняно із стаціонарними полягає в тому, що вони надійніші в роботі і дешевші.

Повноцінна нормована годівля корів на молочних комплексах з  прив'язним і безприв'язним утриманням забезпечується при їх групуванні за  рівнем продуктивності і фізіологіним станом. Після групування складають  раціон для тварин із середньою продуктивністю у групі. Об'ємисті корми при безприв'язному і прив'язному утриманні нормують і роздають  кормороздавачами всім коровам однієї групи в однаковій кількості, а  концентровані нормують  індивідуально. При доїнні корів у стійлах корівника концентровані корми роздають вручну, а в доїльному залі -за допомогою  дозатора.

У літній період застосовують переважно пасовищну, стійлово-пасовищну та стійлову системи утримання і годівлі великої рогатої худоби. У разі нестачі кормів або відсутності їх на пасовищах тварин підгодовують скошеною масою сіяних кормових культур

 У більшості сільськогосподарських підприємствах корми роздають тричі на добу. Проте останнім часом дедалі більше господарств переходять до дворазового роздавання об'ємистих кормів. Це дає змогу збільшити норму навантаження тварин на одного скотаря і механізатора та зменшити потребу в техніці.

Виробництво молока характеризується високою трудо- і фондомісткістю. Машинне доїння корів – це найбільш трудомісткий процес виробництва молока, на який припадає до 35 % затрат праці. Час доїння залежить від продуктивності тварин; швидкості молоковіддачі;  типу доїльної установки.

Незалежно від способу доїння і типу доїльних апаратів оператор  машинного доїння для кожної корови виконує такі підготовчі операції:  підходить до корови, обмиває вим'я теплою водою, витирає його рушником,  масажує вим'я, здоює вручну перші цівки молока, надіває доїльні стакани на дійки вим'я. Після видоювання молока апаратом оператор повинен  виконати  такі заключні операції: підійти до корови, провести машинне додоювання,  відключити і зняти доїльні стакани з дійок вим'я, перевірити його стан і злити молоко.

В умовах прив’язного утримання корів доять за допомогою переносних доїльних апаратів у відра чи бідони, а також у молокопровід на установках “Даугава”, “Импульс – 610”, АДМ-8, “Браславчанка” та ін.

При безприв’язному утриманні, що рекомендується для високомеханізованих ферм, корів доять на установках “Тандем” (УДТ-8, УДТ-12), “Ялинка” (УДЕ-8, УДЕ-16, УДЕ-16М), “Карусель”, які встановлюють у доїльних залах. Корів доять двічі або тричі на добу. Але продуктивність праці підвищується при дворазовому доїнні навіть високопродуктивних корів.

Одним із шляхів підвищення продуктивності праці на молочних  фермах і комплексах є перехід від триразового до дворазового доїння корів.  За чіткого виконання технології утримання і повноцінній годівлі корів такий  перехід не зумовлює помітного зниження продуктивності тварин.

У зростанні ефективності виробництва молока велике значення має поліпшення його якості, чого досягають за рахунок організації первинної обробки молока та переробки на молочні продукти.

Первинна обробка передбачає очищення молока (фільтрування) та охолодження. Допускається реалізація його протягом 1 години після доїння, якщо це відбувається пізніше, то молоко необхідно охолодити до 80С.

Доцільною є також організація переробки молока - нормалізація, пастеризація, розфасування в пляшки чи пакети. Дедалі більшого поширення набуває глибока переробка молока на молочні продукти (сметана, сири тощо) з наступною їх реалізацією у власних магазинах або через торговельні підприємства.

 

 

4. Організація дорощування і відгодівлі великої рогатої худоби.

 

У виробництві м'яса вирішальне значення має застосування  інтенсивних методів вирощування молодняку великої рогатої худоби з наступною його відгодівлею. Для зростання виробництва яловичини необхідно:

-                     збільшити поголів'я молодняку за рахунок збільшення в ньому кількості корів, ліквідації їх яловості;

-                     збільшити кількість відгодівельного поголів'я шляхом кооперації сільськогосподарських підприємств з особистими господарствами сільського населення;

-                     поліпшити існуючі і вивести нові продуктивні, в тому числі м'ясні породи;

-                     широко практикувати штучне осіменіння корів спермою бугаїв-плідників, одержаних від породних та високопродуктивних корів;

-                     поглибити спеціалізацію і концентрацію виробництва насамперед за рахунок міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;

-                     перевести виробництво продукції на промислову основу;

-                     створити міцну кормову базу переважно за рахунок власного виробництва.

У сільськогосподарських підприємствах застосовують 3 способи вирощування молодняку: 1) ручне (нормоване) випоювання; 2) підсисний спосіб випоювання; 3) підсисно-піддійний спосіб.

При ручному випоюваннітелят відлучають від корів і випоюють їм молозиво і молоко. При цьому витрачають 7–10% річного виробництва  молока. Для випоювання надремонтному молодняку використовують замінники незбираного молока.

Підсисний спосіб застосовують у м'ясному та м'ясо-молочному скотарстві. При цьому телят вирощують, не відлучаючи від корів-годувальниць.

Підсисно-піддійний спосібполягає в тому, що частину молока теля випиває від корови підсисним способом, а частину молока видоюють і використовують на іншіцілі.

У процесі дорощування і відгодівлі великої рогатої худоби високої ефективності підприємства досягають при індустріальному виробництві, тобто при комплексній механізації виробничих процесів, згодовуванні  тваринам повноцінних кормів з урахуванням їх віку і стану, створенні для них оптимальних умов утримання.

Період дорощування, як правило, триває 6 міс., у віці 12 міс. молодняк передають на заключний відгодівельний цикл, який не повинен  перевищувати 6 міс.

Надремонтний молодняк у неспеціалізованих господарствах після 6-місячного віку об'єднують у більші групи і дорощують до 12-місячного віку, після чого передають у групи відгодівлі.

Останніми роками в господарствах практикується випасання відгодівельного поголів'я на природних або штучно створених пасовищах на прив'язі з індивідуальним розміщенням. У місцях випасу встановлюють напувалки і годівниці для підгодівлі тварин концентрованими кормами.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМУ ТА ПОВТОРЕННЯ

 

1.                Що таке відтворення стада тварин та його типи?

2.                Перерахуйте основні вимоги до правильної організації відтворення стада ВРХ.

3.                Які є способи утримання великої рогатої худоюи?

4.                Як організують вирощування молодняку?

5.                Як здійснюється організація дорощування і відгодівлі  великої рогатої худоби?

6.                Які ви знаєте основні методи нормування праці? Поясніть їх переваги і недоліки.