7.Інноваційний проект: обгрунтування та реалізація

7.1. Поняття інноваційного проекту

Базовим інструментом управління змінами в економіці і в діяльності суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин стають програми й проекти. Важливою складовою розвитку підприємств є реалізація інноваційних проектів. Як правило, за масштабами вони значно переважають поточну діяльність з удосконалення технології виробництва чи продукції, отже, потребують значного фінансування. Часто це не лише власні кошти підприємства, а й залучені, що підвищує ціну капіталу, інвестованого в проект. Це передбачає ретельне техніко-економічне обґрунтування його комерційної ефективності, оцінку техніко-технологічної здійснимості, адекватної конкретним виробничим і фінансово-економічним умовам споживача нововведення.

Інноваційний проект - комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених з метою створення, виробництва та просування на ринок нових високотехнологічних продуктів за умов встановлених ресурсних обмежень.

7-3.jpg7-4.jpg

Інноваційний проект, як правило, ґрунтується на інновації, що дає змогу радикально вирішити проблеми, актуальні для підприємства. Інноваційні проекти можуть бути промисловими, проектами дослідження і розвитку та організаційними.

Промислові проекти - проекти, які спрямовані на випуск та продаж нових продуктів і пов’язані з будівництвом споруд, удосконаленням технологій, розширенням присутності на ринку та ін.

Проекти дослідження і розвитку - проекти, зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опрацювання інформації, нових матеріалів, конструкцій тощо.

Ці проекти, як правило, здійснюються спеціалізованими науково-дослідницькими організаціями чи підрозділами великих підприємств з метою їх практичного використання.

Організаційні проекти - проекти, націлені на реформування системи управління, створення нового підрозділу організації, проведення науково-практичних конференцій і семінарів тощо.

Організаційні проекти зазвичай не потребують великих коштів і фінансуються підприємствами, які їх здійснюють. Найчастіше підприємства реалізують промислові проекти, які передбачають реалізацію як повного життєвого циклу інновацій, так і лише тих стадій, що пов’язані з їх використанням.

Залежно від глибини охоплення етапів інноваційного процесу інноваційні проекти поділяють на повні і неповні.

Повний інноваційний проект. Охоплює всі етапи інноваційного процесу: від проведення фундаментальних досліджень до реалізації інноваційного продукту. Такому проекту притаманна висока міра новизни; він під силу лише великим організаціям, що мають спеціалізовані науково-дослідницькі, конструкторські лабораторії та фахівців відповідного рівня, або ж кільком організаціям чи країнам, які спільно вирішують значущі завдання.

Неповні проекти. Передбачають виконання лише окремих стадій інноваційного процесу. Це можуть бути фундаментальні дослідження, дослідження пошукового та прикладного характеру, які здійснюються спеціалізованими науково-дослідницькими закладами і націлені на створення дослідного зразка новинки, або ж роботи, пов’язані з використанням новинки для комерційних цілей, чим переважно займаються промислові підприємства. Відповідно до цього неповні проекти поділяють на:

· неповний інноваційний проект першого типу - охоплює перші етапи інноваційного процесу: від проведення фундаментальних досліджень до створення новинки;

· неповний інноваційний проект другого типу - охоплює завершальні етапи інноваційного процесу: промислове використання інноваційного продукту, наприклад через придбання ліцензії у його власника.

Обґрунтування доцільності інноваційного проекту починається із встановлення критеріїв, за якими оцінюють його здійснимість у межах конкретного підприємства. Йдеться про ступінь готовності наукового доробку, про його практичну реалізацію, ресурсне забезпечення проекту та комерційну вигідність. Друга процедура оцінювання стосується комерційної привабливості проекту. Якщо розрахунки показують недостатній рівень віддачі від вкладеного капіталу, подальше обґрунтування припиняють.

Для типових промислових проектів, що найчастіше ре­алізуються підприємствами, обґрунтування здійснимості та доцільності має такі особливості:

1.  Проект заміни застарілого устаткування. Є природним процесом продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Зазвичай такі проекти не потребують тривалих і складних процедур обґрунтування і прийняття рішень. Багатоальтернативність може з’явитися лише у разі існування кількох типів подібного устаткування. Тоді необхідно обґрунтувати переваги одного з них.

2.  Проект заміни устаткування з метою зменшення поточних виробничих витрат. Такі проекти спрямовані на використання порівняно досконалішого устаткування. Цей тип проектів припускає детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту, тому що досконаліше з технічного погляду устаткування не завжди є вигіднішим з фінансової точки зору.

3.  Проект збільшення випуску продукції і/або розширення ринку послуг. Передбачає відповідальне рішення, що зазвичай приймається на вищому рівні управління підприємством. Найдетальніше необхідно проаналізувати комерційну здійснимість проекту з ретельним обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а також його фінансову ефективність, з’ясовуючи, чи призведе збільшення обсягу реалізації до відповідного зростання прибутку.

4. Проект розширення підприємства з метою випуску нових продуктів. Цей тип проектів є результатом нових стратегічних рішень і може стосуватися зміни сутності бізнесу. Проекти повинні бути ретельно проаналізовані за усіма аспектами: помилка в процесі їх реалізації може призвести до найдраматичніших наслідків для підприємства.

5. Проекти, що мають екологічне навантаження. Для них невід’ємним елементом проектування є екологічний аналіз. Основна дилема, яку необхідно вирішити та обґрунтувати за допомогою фінансових критеріїв, - якому з варіантів проекту надати перевагу: використовувати досконаліше і дорожче устаткування, збільшуючи капітальні витрати, чи придбати дешевше устаткування і збільшити поточні витрати.

6.  Інші типи проектів, щодо яких відповідальність за  прийняття рішень менш важлива. Проекти такого типу стосуються будівництва офісу, придбання оборотних засобів для їх швидкого перероблення і/або продажу, купівлі нового автомобіля тощо.

Привабливість фінансування інноваційного проекту залежить від того, якою буде ціна капіталу, залученого у проект. Вона суттєво впливає на його комерційну ефективність, визначаючи нижню межу дохідності інноваційного проекту - норму прибутку на інновацію. Прагнучи забезпечити собі не лише повернення вкладених коштів, а й отримання доходів, інвестори вимагають розрахунку часу, протягом якого будуть повернені кошти та отриманий розрахунковий прибуток. Тому рішення про інвестування приймається за наявності розрахунків показників економічної ефективності проекту.

 

7.2. Показники ефективності інвестицій інноваційних проектів

Ефективність інноваційного проекту в цілому оцінюється заради визначення потенційної привабливості проекту для можливих його учасників і обґрунтування джерел фінансування. При оцінці ефективності інноваційних проектів аналізують декілька видів ефективності, залежно від призначення проекту: народногосподарську економічну ефективність, комерційну та бюджетну ефективність. Для визначення ефективності інноваційного проекту використовується загальновідомий підхід: результати інноваційного проекту порівнюються з інноваційними витратами, що забезпечили цей результат.

Загальна схема оцінки ефективності інноваційних проектів має містити такі етапи:

·  експертну оцінку суспільної значимості інноваційного проекту для народногосподарських і глобальних проектів;

·  розрахунок показників ефективності інноваційного проекту в цілому з метою пошуку потенційних інвесторів;

·  оцінку ефективності після обґрунтування схеми фінансування.

Інноваційний процес не можливий без інвестицій, а здійснення інвестицій без інновацій не має економічного сенсу, оскільки такий підхід консервує відставання у галузі техніки та технології, що в результаті знижує конкурентоспроможність підприємства. Враховуючи їхній тісний взаємозв’язок, іноді для оцінювання ефективності інновацій та інвестицій використовують одні й ті самі показники, що не зовсім правильно. Для інвестиційного проекту основним критерієм є його фінансова ефективність з погляду привабливості для інвесторів. Для інноваційного проекту важливі не лише фінансові результати, але і його новизна, яка задовольняє попит споживачів і виробників.

Тому для оцінювання ефективності інновацій застосовують ширшу систему показників, ніж для оцінювання ефективності інвестицій, їх можна об’єднати у три групи (Рис. 7.1).

При розрахунку економічної ефективності слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі. Тривалість життєвого циклу інновацій приводить до економічної нерівнозначності здійснюваних у різні часи витрат та отримуваних результатів. Це протиріччя усувається за допомогою методу приведеної вартості, або дисконтування, тобто, приведення витрат та результатів до одного моменту.

7-2).jpg

Рис. 7.1. Система показників оцінювання ефективності інновацій

Оцінка ефективності інвестицій в інноваційні проекти може здійснюватися різними якісними й кількісними методами, кожен з яких має певні переваги та недоліки. Усі кількісні показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів можна поділити на 2 групи, як наведено на рисунку 7.2.

 Наведені показники відображають співвідношення отриманих економічних результатів інноваційних проектів з інноваційними витратами з різних точок зору.

  7-1).jpg

Рис. 7.2. Показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів

Чиста сучасна вартість (інтегральний ефект) - це сума перевищення дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над інвестиціями  в інноваційний проект.

Чистий грошовій потік проекту - це різниця між усіма отриманими та виплаченими грошовими коштами за певний період часу. Він складається з чистого (нерозподіленого) прибутку та суми амортизаційних відрахувань.

Якщо: NPV>0 - інноваційний проект доцільно прийняти;

NPV<0 - інноваційний проект треба відхилити;

NPV=0 - економічний ефект інноваційного проекту нульовий;

Визначення економічного ефекту на основі показника економічної доданої вартості запропонувала американська консалтингова компанія. Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії показник економічного прибутку, який відрізняється від бухгалтерського прибутку тим, що при його визначенні враховуються не лише явні бухгалтерські витрати, а й неявні витрати використання капіталу (втрачені вигоди за найдохіднішим альтернативним варіантом інвестицій).

Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибуток від її інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона може отримати за іншими альтернативними варіантами вкладень.

Внутрішня норма рентабельності (IRR) являє собою ту норму дисконту, при якій величина дисконтованих доходів за певну кількість років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом доведення до розрахункового моменту:

Показник норми рентабельності має інші назви: внутрішня норма прибутковості, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій. Чим більшою є величина IRR, тим вищою стає ефективність інноваційного проекту. Економічна суть показника полягає в тому, що фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу.

Період окупності (РР) може визначатися за двома варіантами: - на основі дисконтованих грошових потоків - дисконтова ний період окупності; - без дисконтування грошових потоків - період окупності.

При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності визначається відношенням величини інвестицій до середньорічної очікуваної величини грошового потоку. При нерівномірному щорічному прибутку - шляхом розрахунку числа років, необхідних для того, щоб накопичений (кумулятивний) чистий прибуток від інвестицій дорівнював обсягу інвестованих коштів. Отримане в результаті розрахунку значення показника порівнюється з попередньо встановленим нормативним значенням (критерієм прийнятності). Якщо розрахункове значення менше нормативного, то такий проект  приймається, в іншому випадку - повинен бути відхилений. Крім того, слід мати на увазі, що не приймаються до реалізації проекти капітальних вкладень, термін окупності яких перевищує термін життєвого циклу проекту.

Рентабельність інвестицій (РІ) може визначатися двома показниками: індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій.

Індекс рентабельності інноваційного проекту характеризує рівень грошового потоку на одиницю інноваційних витрат і обчислюється за формулами:

·  за одноразової інвестиції:

·  за здійснення інвестицій протягом декілька років:

Іншими словами, тут порівнюються дві частини потоку платежів: дохідна й інвестиційна. Індекс рентабельності тісно пов’язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект позитивний, то індекс рентабельності Іr 1, та навпаки. При Іr 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним, у протилежному випадку - неефективним. Негативним моментом можна вважати неможливість використання індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життєвими циклами.

Облікова норма рентабельності характеризує відношення середньої величини чистого прибутку до середньої величини інвестицій. Існують різні алгоритми визначення цього показника.

 

7.3.  Аналіз ризиків інноваційного проекту

Під невизначеністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту (рішення), у тому числі про пов’язані з ними витрати і результати. Невизначеність, пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.

Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект. В сучасних умовах ризик може бути зведений до п’яти взаємопов’язаних груп:

·  Ринковий ризик - зміна кон’юнктури ринку для інноваційного проекту, тобто попиту на пропозиції;

·  Економічний ризик - недостатній ступінь точності оцінки ресурсів або витрат, рівня інфляції та ін.;

·  Екологічний ризик - непередбачені законодавчі обмеження екологічних нормативів у процесі реалізації проекту або недостатній ступінь обліку природоохоронних вимог;

·  Технічний ризик - недостатній ступінь точності аналізу надійності технологій, які будуть використанні;

·  Політичний ризик - зміна політики державного регулювання у сфері податків, виникнення політичної нестабільності або форс-мажорних обставин.

Необхідною умовою оцінки інноваційного проекту є розрахунок показників ризику вкладення інвестицій:

· середнє значення доходу за проектом:

·  дисперсія(Д) очікуваних доходів від реалізації проекту:

·  середньоквадратичне відхилення  очікуваних від реалізації проектів  доходів від їхнього середнього значення.

Якщо сподівані доходи за інноваційними проектами суттєво відрізняються між собою, то досить складно порівнювати їхні ступені ризику, виходячи лише із значення середньоквадратичного відхилення. У такому разі ризикованість проектів визначається стосовно сподіваних за ними доходів, для чого обчислюють коефіцієнт варіації, який враховує співвідношення ризику та сподіваного доходу. Чим нижче значення коефіцієнта варіації, тим краще є проект з точки зору співвідношення ризику та доходу, пов’язаних з реалізацією даного проекту.

Учасники інноваційного проекту зацікавлені в проведенні аналізу ризиків, які можуть виникнути впродовж його здійснення. Оцінка ризиків є завершальним етапом процесу детальної розробки проекту. Необхідність їх аналізу зумовлена тим, що розробка проекту ґрунтується на прогнозних даних, точність яких важко передбачити. Питання оцінки ризиків при прийнятті управлінських рішень є дуже актуальним і важливим, особливо для інноваційної діяльності.

Оцінка ризику може здійснюватися різноманітними методами:

· Вплив інфляції на оцінку інвестицій. Інфляція - це загальне підвищення цін. Коли росте інфляція, реальна вартість сподіваних грошових потоків падає. Якщо інвестор не враховує ризик інфляції, то NPV  або IRR можуть бути штучно завищені. Таким чином, в процесі аналізу інноваційного проекту, варто враховувати інфляцію.

Для визначення оцінки ефективності проекту з урахуванням інфляції необхідно: або скорегувати грошові потоки на середньорічний індекс інфляції, а потім на ставку дисконту; або визначити ставку дисконту, яка б враховувала індекс інфляції і  потім скорегувати грошові потоки за новою ставкою, яка враховує індекс інфляції.

·  Аналіз чутливості проекту. Аналіз чутливості являє собою спрощений метод оцінки ризиків інноваційного проекту, який дає змогу перевірити чутливість очікуваних результативних показників до зміни окремих чинників.  У процесі аналізу визначається «базовий» варіант, за якого всі досліджуванні чинники набувають своїх початкових значень. Потім чинники змінюють по одному, за фіксованих значень інших параметрів.

· Аналіз беззбитковості. Для оцінки рівня безпеки інноваційних результатів здійснюється розрахунок показника критичного (беззбиткового) обсягу продажу продукції, тобто такого розміру продажу, за яким відшкодовуються всі витрати на виготовлення й реалізацію інноваційної продукції.

·   Аналіз еквівалента певності. Ідея цього аналізу полягає у тому, щоб розподілити грошовий потік на безпечну та ризикову частини. Грошові потоки переводяться в безпечні (певні), потім дисконтуються за безпечною ставкою.

·  Аналіз сценаріїв розвитку проекту. Дає змогу оцінити ризики проекту шляхом встановлення впливу на проект одночасної варіації декількох факторів через ймовірність кожного сценарію. При цьому для кожного проекту досліджують три його можливих варіанти розвитку: песимістичний, найбільш вірогідний (або нормальний) та оптимістичний.

Для згаданих варіантів розвитку розраховуються середні значення результативних показників (з врахуванням ймовірності здійснення кожного сценарію) та визначається розмах їх варіації або середньоквадратичне відхилення. Із двох порівнюваних проектів більш ризикованим є той, в якого розмах варіації критеріального показника більший або більше значення середньоквадратичного відхилення. Недоліком аналізу сценаріїв розвитку проекту є те, що він враховує тільки декілька значень результативних показників проекту, хоча в реальності їх може бути набагато більше.

   

Тестовий контроль 

Глосарій

 

Перелік рекомендованої літератури

 

ЗМІСТ